З альбому “Круїз” (“Подорож до “Аврори”), 1985 рік Сонце і сніг Випав сніг яскравий на землі долоню, Вийшов місяць ясний – і сів на тополю. Кругом біло-біло, молодий дубочок Замітає снігом по самий вершочок. А на свіжий ранок золотаве сонце Осліпило ганок, вимило віконце. І сніговий килим промені зігріли І водяним пилом зиму засліпили… І, заквітле маком, сяяло шарами: Білий сніг заплакав чорними сльозами… Пісня про короля Зеленим лугом бігає маля, Своєю мовою з лугом розмовля. Віночок з квітів – як корона короля, Але як з рідним, з лугом розмовля: О-о-ля-ля… Квітка й вітер Вітер буйний синю хмару розігнав, Ніжну квітку, свіжу квітку він зірвав. Порозкидав він останні пелюстки – Не доросла бідна квітка до мети… Квітка-мрія, нездійсненная мета, Вітер часу пелюстки її зміта. Така доля безталанних молодих, До вітрів життя непристосованих… Цукерка Чекай, чекай, долі чекай, І до мети негідним ти не поспішай! Не поспішай на зустріч боям, Бо до мети тобі не дійти, як будеш сам! Навіть коли правий, знову все починай, Коли ображений – інших не ображай І до мети не поспішай! Твоя мета – для тебе свята, Іншим вона – може, смішна твоя мета. А як дійдеш, згадай про тих, Хоч будеш старий, хворий, слабий – Засмійся з них! Круїз Круїз навколо наших вад ми сміливо вирушаєм, Не слухаючи добрих порад, в саме пекло поспішаєм… Джунглі на шляху до мети, і печери спраглої інтриги, Та все ж найтяжче перейти Байдужості міцну холодну кригу! Потихеньку-потихеньку триває круїз… Базар рясніє на горі – гаманці на покупців чатують, Поглянь, та хто ж тут гендлярі, І чим вони завзято крамарюють: Лікар здає капусний лист, а учитель – перші помідори, Рибу учений гітарист продає, Як пісеньку для хору! Потихеньку-потихеньку триває круїз… З альбому “Пісні Великого Чорногуза”, 1991 рік Балада про дві хати Ой я к починало вже світати, Почали два брати кожен свою хату будувати… Ой як сонце вийшло веселеньке, Один ліпить з глини високу хатину, та швиденько… Ой як сонце зайшло холодненьке, Другий по цеглині складає хатину, та міцненьку… Ой на небі місяць молодіє, Сім’я того брата, з цегли чия хата, багатіє… Ой за полем зорі заночують, Сім’я того брата, з глини чия хата, злидарює… Ой як же світанок далеченько, Злидарева хата все кляне багату… Діалектика! Твої діти, Україно Був Котигорошко – міцнеє коріння, Щирая дитина, нема краще сина… Був і Кожум’яка – міцнеє каміння, Сильний козачина, нема краще сина… Була собі Леся – мужняя дівчина, Гнучкая калина, дочка України! Була собі хата великая, І дітей багато – славна сім’я… Мати-Україна все у сльозах, А дітей могили вже в бур’янах… Ти не один: один – не ти! На січовому полі ти знову один, Іступилася шабля об гіркий полин. Та не знає того вітчизна твоя, Бо не бачить тебе із-за курая. На футбольному полі ти знову один, Вже побилися ноги об гіркий полин. Та не знає того вітчизна твоя, Бо не бачить тебе із-за курая. На асфальтовім полі ти знову один, Одинокий вітчизни сліпенької син. Та не знає того вітчизна твоя, Бо не бачить тебе із-за курая. Мова кволих дітей Підкинули качечці кволих гусеняток – Мамка підкормила їх і поклала спати. Виростила, віддавала чого тільки хочуть, А вони по-своєму все одно белькочуть! Підкинули мамці кволих дитинчаток – Мамка підкормила їх і поклала спати. Виростила, віддавала чого тільки хочуть, А вони по-своєму все одно белькочуть! Підкинули Україні кволих дитинчаток, Україна підкормила і поклала спати. Виростила, віддавала чого тільки хочуть, А вони по-своєму все одно белькочуть! Качка і мамка, мамка і качка Хай почують від дітей мову діда-батька! Ой ходить сором… Ой ходить сором попід вікном… Іди-іди, сором, інших шукай… Він причепився, не відпускає… Іди-іди, сором, інших шукай… Від землі очі не відриває… Іди-іди, сором, інших шукай… Несмілі руки не піднімає… Іди-іди, сором, інших шукай… Нелегкі ноги не посуває… Іди-іди, сором, інших шукай… Холопське слово не вимовляє… Іди-іди, сором, інших шукай… Заяче серце не рухає… Таксі до Бога Туп-туп, іду по дорозі… Туп-туп, заболіли нозі… Рип-рип: дядечко на возі… Відвезіть до Бозі! Туп-туп, дядечко зникає… Туп-туп, куди йти – не знаю… Рип-рип: дядько на порозі… Відвезіть до Бозі! Туп-туп, треба знать дорогу! Туп-туп, і не треба Бога! Рип-рип: дядечко на возі… Відвезіть до Бозі! Сум по чистій водичці Ой текла прозора річка, та блакитная водичка… Ой піди, піди умийся – буде чистим твоє личко! Та блакитная водичка напувала людей щирих, Де ж ті люди загубились? – Під могилою спочили! Наганяють брудну піну на блакитную водичку, Не дай, Боже, чиста річка Забрудненная загине! Була собі грядка… Була собі грядка, овочами рядженая, А на ній капуста між морквою садженая… Морквочка ізсохнула: їй не вистачає… А капуста білая – круглая, аж репає! Капуста ізсохнула: їй не вистачає, А морквочка красная така виростає! А морква красная, коли її густо, А капуста білая тільки між капусти! Великий Чорногуз Ой, великий Чорногузе! Я знущався з вічного жида! Ой не плюй в криницю, бо колись напиться Хотітимеш ти чистої води… Ой, великий Чорногузе! Я царям у ліжко заглядав! Ой, великий Чорногузе! Я попів чортами малював! Ой, великий Чорногузе! Я плював на ріднеє село! Ой, великий Чорногузе! Я з Микити зробив анекдот! Ой, великий Чорногузе! Я Грузину всі кості перемив! Ой, великий Чорногузе! Я дівчат хороших ображав! Ой не плюй в криницю, бо колись напиться Хотітимеш ти чистої води… З альбому “Херсонський блюз”, 2002 рік Собака А я собака, пес зубатий. Мені б за правду воювати! Як не дозволено кусати, То хоч погавкать-побрехати… А караван собі іде… Погавкаю я на міністра, на злодія і мазохіста. Погавкаю на президента, На кримінального елемента. А караван собі іде… Погавкаю на журналіста, На проститутку, онаніста. Погавкаю і на героя (була би сила – дав би в рило!) А караван собі іде… Генерал Ой, мамо, я люблю генерала! У генерала розуму мало... Та генерала всі бояться тепер, а він іде і попер... Генерал – то життя моє! На нас плює! Ой, мамо, я люблю бізнесмена! У бізнесмена – морда здоровенна! Та бізнесмен у депутатах тепер сидить собі і попер... Бізнесмен – то життя моє! На нас плює! Ой, мамо, я люблю комуніста: У комуніста куплене місто! Мій комуніст – він іще не вмер, сидить собі і попер... Комуніст – то життя моє! На нас плює! А генерала всі бояться тепер, а він іде і попер... І бізнесмен у депутатах тепер сидить собі і попер... І комуніст – він іще не вмер: сидить собі і попер... І гопник, і міліціонер ідуть собі і попер... І учитель, і інженер ідуть собі і попер... І музикант – він уже тепер співа собі і попер... Ох наша культура, всі ми тепер живем собі і попер… Блюз “Ліки від облому” (традиційний) Порозтікались мільйони нервів джерелом, Залишився у людини лиш облом… Ой не хочу, та й навіщо той диплом? Давить мене, мучить мене мій облом! Пригорнулась, дарувала золотом, І злякався, заховався мій облом! Херсонський блюз Кораблі в фарватері – криголам усе на якорі, Херсонський блюз, херсонський блюз. Моряки сюди везуть, а морячки усе продають Херсонський блюз, херсонський блюз. І майдан запльований перед Ульяновим Вовою Херсонський блюз, херсонський блюз. Ви себе впізнали, Херсонці? Як поїдеш в Гідропарк, то побачиш справжній зоопарк, Херсонський блюз, херсонський блюз. Вийдеш на Суворівську – п’яні хрюкають чудовиська. А в готелі ждуть тебе білолиції на букву “Б”. Херсонський блюз, херсонський блюз. Ви себе впізнали, Херсонці? А херсонський рок не вмер, та недорослий піонер. Херсонський блюз, херсонський блюз. Хто холеру нам приніс? – інтернаціоналізм! Херсонський блюз, херсонський блюз. Кораблі в фарватері – криголам усе на якорі, Херсонський блюз, херсонський блюз. Ви себе впізнали, Херсонці? Любов Маєш довгі ноги, маєш довгі руки – подобаєшся мені. Маєш довгі коси, та короткий розум, Бо думати не хочеш, ні! А навіщо голова? Щоби ляпати слова! А навіщо ті слова? Щоб боліла голова! А навіщо голова? Пасталикати слова! А навіщо ті слова? Краще кулаками або матюками… Думати. Маєш довгі вуха, маєш гострі зуби – подобаєшся мені. Маєш довгі вії, та короткий розум, Бо думати не хочеш, ні! Бісер і свині Вийшли на змагання розумні та красиві, А судді хто, а судді ? Судити будуть свині ! Ай-яй, не кидай бісер перед свиньми ! Ай-яй, отих шматочків свого серця ! Ай-яй, отих словечок свої пісні ! Ай-яй, ...як рогами у ворота... Вийшли на змагання романці та германці, А судді хто, а судді ? Судити будуть руські ! Вийшли на змагання графині та княгині, А судді хто, а судді ? Судити буде прачка ! Ай-яй, не кидай бісер перед свиньми ! Ай-яй, отих шматочків свого серця ! Ай-яй, отих словечок свої пісні ! Ай-яй, ...як рогами у ворота... Людолови Широкими степами, синіми морями – путь... Татари виступають – людолови ідуть ! Не хочуть українці татарами буть – Та прапори зелені несуть... Гей ! Людолови ідуть... Гей ! Яничари ідуть ! Широкими степами, чорними лісами – путь... Червоні виступають – людолови ідуть ! Не хочуть українці червоними буть – Та прапори червоні несуть... Гей ! Людолови ідуть... Гей ! Яничари ідуть ! Татарами не хочуть, поляками не хочуть бути ! Євреями не хочуть і руськими не хочуть стати ! Та хочуть чи не хочуть червоними буть Чи голубими – не в тому суть... Гей ! Людолови ідуть... Гей ! Яничари ідуть ! Локомотив Усе життя вагони тягає, за ту роботу подяки не має, Так жив локомотив... А та робота – тягти із болота За вуха на світло – у нові ворота. Так жив локомотив... - Ой, мамо-мамо, невідомий інфінітив... Ой, мамо-мамо, локомотив... Ой, мамо-мамо, невідомий локомотив... Ой, мамо-мамо... Витяг на гору дубові вагони, приліг відпочити – Не треба корони ! Так жив локомотив... А ті вагони униз покотили, бо по ухилу, бо є ще сила, Інерція є, тягач вже не діє. Хай вчепиться ззаду, якщо поспіє ! Той поїзд пішов – його вже немає, А локомотив якогось чекає... Попереду батька вагони летіли, Попереду батька – до пекла-могили! З альбому “Цибуля” (акустичний), 1999 рік Мама кличе нас на ферму Раз на день іде автобус із села мого, А дорога через поле підкида його. Їхали собі козаки на автобусі, Чують раптом рідний голос, Чують раптом рідний голос... Кличе, мама кличе – нас на ферму, на город. А ми їдем в город: ми не люди, а народ ! Там давно немає школи, бо нема дітей. Там давно немає світла – світло для гостей. У людей, що залишились, темно в голові. Тільки прапор б’ється з вітром, тільки прапор з вітром б’ється... Повертались козаченьки до свого села. Через поле золотеє стежка їх вела.. Синє небо обіймає своїх косарів... Та усе це нам наснилось, та усе це нам наснилось... Кличе, мама кличе нас на ферму, на город. А ми їдем в город: ми не люди, а народ ! Про філософа Там, у садочку, спочила душа, Філософ старий був без гроша. Світ все ловив його, та не впіймав, Тож у могилу себе сам поклав... Тут, де гуркоче монстра труба, Зомбі зібралась велика юрба. Тільки ті зомбі страшні та хмільні, Плачуть, що грошей нема в гамані! Грошей нема, бо і кеби нема, Світ нас впіймав і за роги трима... Хочемо в торбу ми з вами давно, Бо в торбі є і хліб, і вино, Грошей нема, бо і кеби нема, Світ нас впіймав і за роги трима... Там, у садочку, спочила душа, Філософ старий був без гроша. Та була вільною його душа... Ой ходить циган… Ой ходить циган, коня гнідого пасе. Ой ходить циган, торбину дерті несе... Та піднімає він обличчя своє – І долі дулю дає! Ой ходить циган, а очі в нього мої! Несе торбину, а навкруги – кураї. Та піднімає він обличчя своє – Громаді дулю дає! В могилі циган – то доля, мабуть, моя... В могилі циган не розігнеться ніяк ! Та піднімає він обличчя своє – І долі дулю дає... З російськомовного репертуару “Криголама” періоду “Ледокола” та “Посторонним В” (1983-1990 рр.) Песня свиньи А я толстая свинья, лежу все время я, И такую жизнь люблю – ведь жир себе коплю. Роюсь в хламе суеты и все мои мечты – Отыскать жизнь повкуснее, любоваться ею… Вам не нравится? Скажите мне, Чем заинтересовать свиней? Кому-то, видно, выгодно, чтоб не подняться нам С болота призрачных идей… И я роюсь в хламе том (спасение все в нем), Может, что-то и найду – для разума руду, Но остаюсь безмолвна вне – осталось все во мне, Одиночество терплю, ведь жир себе коплю… Песня змеи А я скользкая змея, и с узором спинка, Не люблю двуногих я на своей тропинке! Ну а если миг придет, и невзначай Наступят на меня – кусаю я… Ну а мир устроен так, что злых не кусаю, Ведь вся сила в их руках – по себе я знаю… Ну а добрый не такой, и невзначай Наступит на меня – кусаю я… Гимн рок-музыкантов Я ненавижу день, когда добро Впервые было побеждено коварной злостью. Я ненавижу день, когда Исус – Святой дух превратился в мертвый груз – Одни лишь кости… Я ненавижу день, когда война Впервые опалила племена, и я не скрою, Что ожидаю день, когда друзья, Что ненавидят эти дни, как я, Споют со мною: Собирайтесь хоть иногда, рок-музыканты, И добро от грозного зла защищайте! У каждого своя работа Может быть, когда-то твой дед Как шахматы, двигал пехоту, – Это жизнь его, это не бред, – у каждого своя работа! Может быть, твоя родная мать Обманет за прилавком кого-то, – Это жизнь ее, как игра, – у каждого своя работа! Может быть, твой муж или жена любит на экране кого-то, – Это не жизнь их – это игра – у каждого своя работа! Может быть, и твоя сестра Меняет мужчин (всего-то!) Это жизнь ее и игра – у каждого своя работа! Может быть, и твой старший брат Землю взорвет с налета, – Это жизнь его – не игра – у каждого своя работа! Если бы-1 Если бы куры были сильней, Была б всемогущею их рука, – Они тогда жарили бы людей, Приготовляя «людей табака»… А если бы овощи были сильней – Гарниры готовили бы из людей! Если бы овцы были сильней, Была б всемогущею их рука, – Они бы готовили плов из людей И мясо для шашлыка… И если бы овцы были сильней – Тулупы пошили бы из людей! Рок-н-ролл «Дураки» Лишь только мы рождаемся (еще нет кулаков), Мы сразу превращаемся в несчастных дураков: Сосать пустышку глупую, вот… Лишь может идиот! И так жизнь продолжается (хоть кулаки мелки), Мы в мудрых превращаемся, но все же дураки: Ведь слушать песню глупую, вот… Лишь может идиот! А жизнь уже кончается (уже есть кулаки), Мы в дряхлых превращаемся, но все же дураки: Стоять ведь в глупой очереди, вот… Лишь может идиот! Рок-н-ролл «Зависть» Завидую я парню за совершенный вид, Что у него за дальних головка не болит, За то, что в очереди длинной не стоит, За то, что у него не нервы – эбонит… Завидую я парню, за то что он здоров, За то, что он не ищет друзей средь докторов, За то, что он доволен жизнью и собой, За то, что он стыда не знает – он такой! Памяти «Форварда» На игровое поле жизни выходит сборная планеты: Арбитры, беки и хавбеки, а форварда меж ними нету! Ведь невозможно победить нам никогда, И даже если наш голкипер – суперзвезда, Но умолкает подлый говор, Когда идет в атаку форвард! На игровое поле жизни выходит сборная планеты, Но удаленного арбитром форварда на поле нету! И хоть ушел из жизни форвард навсегда – Ему выходит на замену пусть не звезда, У рок-парада воглаве выходит «Посторонним Ве»! Инструкция по ТБ Белый дом или желтый дом – дело разве в том? Жили бы там люди добрые… А то, как на дело идут – под звездой или крестом – Лишь бы дело было доброе! Тогда не станет углем ни Белый, ни желтый дом… Кто кричит, кто тихо поет, а кто только хрипит – Лишь бы песня была доброю. Кто под «польку», кто под «полубокс», а кто чисто обрит – Лишь бы голова была доброю. Тогда не станет углем ни Белый, ни желтый дом… Чилийским певцам Я не скажу вам, когда это было, Где это было и с кем это было. Девочка Оля гитару разбила – Ножкой топтала усердно и мило. Бабушки, дедушки рядом стояли – Олечке пальчиком строго кивали: «Вот так разбойница, как она мило Бандитам лохматым гитару разбила!» Вечером все они дома сидели И напряженно в экраны смотрели, Там на экранах фашисты топтали Землю кованными сапогами. Бабушки, дедушки негодовали, Где зло берется – не понимали, А рядом – в кроватке – истории крах – Олечка в кованных сапогах… Defecatio Как от грязи человек отмывается – Избавляюсь от грехов, очищаюсь я… Избавляюсь от грехов человечества – Возведенной в ранг богов всякой нечисти… Как от грязи человек отмывается – Избавляюсь от грехов, очищаюсь я… И когда я избегаю искушения – Это и есть моих грехов очищение. Как от грязи человек отмывается – Избавляюсь от грехов, очищаюсь я… И когда мной овладеет неврастения – Это и есть моих грехов очищение. Надо мной висит дуга и рога, Подо мною пустота – копыта… Далі буде!